НАВЧАННЯ РОЗУМІННЮ ЗВЕРНЕНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З РАС
(РОЗУМІННЯ ПРОСТИХ ІНСТРУКЦІЙ)
Звертаючись до дитини, використовуйте прості вирази, говоріть чітко і ясно, так, щоб дитина могла вас зрозуміти. Змінюйте інтонацію, щоб дитині було простіше виділяти ваш голос із навколишніх звуків. Слідкуйте за тим, щоб ваші жести, міміка та інтонація відповідали тому, що ви говорите в конкретний момент, використовуйте одні й ті самі вирази в однакових ситуаціях.
Не забувайте робити паузи у своїй промові, щоб дитина могла встигнути дати вам відгук, виконати ваше прохання або висловити своє невдоволення. Обов’язково давайте “зворотній зв’язок” на реакцію дитини, якою б вона не була (навіть якщо дитина реагує негативізмом – це теж спілкування).
Іноді буває дуже не просто дотримуватись цих правил і бути послідовними, але дитині необхідна чітко визначена стабільність ваших дій та реакцій.
Для прикладу, навчання дитини розумінню простих інструкцій, пропонують наступні вправи:
1.Реакція на ім’я.
2.Реакція на інструкцію «Подивися на мене».
3.Розуміння інструкції «Стоп» – 1 (зупинитись за мовною вимогою).
4.Розуміння інструкції “Стоп” – 2 (припинити свої дії за інструкцією).
5.Сідати за мовну вимогу.
6.Прийти на мовною вимогою.
7.Співвідношення назв побутових предметів.
8.Брати предмет на мовну вимогу.
9.Давати предмет на мовну вимогу -1.
10.Давати предмет на мовну вимогу – 2 (ускладнений варіант).
Дані завдання відповідають вимогам повсякденного життя дитини, формування цих навичок дозволить їй бути активним суб’єктом взаємодій із оточуючими людьми.
Навчання кожній новій навичці рекомендується проводити у два етапи:
1.Навчання навичці у штучно створеній обстановці з багаторазовими повтореннями інструкцій та необхідних дій дитини. На цьому етапі важливо дотримуватись певних умов: бажано перебувати в окремому знайомому дитині приміщенні, без перешкод, які можуть відволікати її від заняття (іграшки, сторонні звуки, велика кількість людей тощо). Спочатку дитині може знадобитися ваша активна допомога (швидше за все, дії, яким ви навчаєте, потрібно буде робити самим руками дитини (у цьому випадку ми говоримо, що дитина виконує завдання пасивно, тобто ви робите це за неї).
Це необхідно для того, щоб дитина могла зрозуміти, що саме ви від неї хочете, і співвіднести інструкцію з необхідними діями (особливо це актуально для дітей з проблемами розуміння зверненого мовлення). На цьому етапі хваліть та заохочуйте дитину навіть за таке пасивне виконання.
Поступово зменшуйте кількість допомоги та збільшуєте паузи між інструкцією та підказкою. За кожне тренування окремої навички намагайтеся виконувати приблизно 6-8 проб.
Іноді дуже важко залишатися спокійним і стабільним, коли навчання начебто елементарній навичці дається дитині з великими труднощами, але слід пам’ятати, що кожна дитина має свій темп і можливості, і для формування одних навичок може знадобитися невелика кількість таких тренувань, для інших – тижні або місяці.
Якщо є можливість, використовуйте відеозйомку – перегляд записів допоможе вам краще скоригувати власні дії та більш об’єктивно оцінювати динаміку формування навички.
2.Перенесення сформованого у спеціальних умовах досвіду у природнє середовище. Пропонований список навичок розуміння мови є актуальним для кожної дитини у її природній середовищі. Слід зазначити, що саме застосування цих навичок у повсякденному житті є основною метою такого навчання. Однак найчастіше виявляється, що, навіть навчившись виконувати інструкції у спеціальних умовах на заняттях, дитина важко переносить цю нову навичку у звичайні ситуації. У зв’язку з чим із боку дорослих необхідна стала стимуляція дитини до використання нових засобів спілкування в повсякденному житті.
Після того як дитина вже засвоїла кілька базових навичок, можна спробувати навчити її спільному їх застосуванню (наприклад, суміщення вказівного жесту та жесту “Дай”).
Такі поєднання допоможуть розширити діапазон комунікативних можливостей дитини.
За аналогічним принципом можна проводити навчання і іншим навичкам, актуальним для потреб дитини у її повсякденному житті. Для цього слід підбирати нові завдання відповідно до наявних здібностей та можливостей дитини.
ПАМЯТАЙТЕ: завищення вимог до дитини та переоцінка можливостей аж ніяк не сприяють її розвитку!
Не забувайте заохочувати дитину навіть за найменші успіхи, показуйте, наскільки значущі для вас її досягнення.
Навчання у штучно створеній обстановці.
Спостерігайте за дитиною, коли вона займається своєю грою. Підійдіть до неї так, щоб ви перебували в її полі зору, спокійно і виразно покличте її на ім’я. Якщо дитина не подивилася на вас, покличте її голосніше, приверніть до себе її увагу, торкнувшись її (одночасно називаючи на ім’я), або, м’яко доторкнувшись долонями до щічок дитини, поверніть до себе її голову. Коли дитина подивиться на вас (у ваш бік), заохочуйте її (похвалою, обіймами чи чимось смачним). Через деякий час повторіть все спочатку, бажано робити кілька спроб за одне тренування.
Необхідно домогтися того, щоб дитина змогла відгукуватися тільки на ім’я, не чекаючи на дотик.
Перенесення досвіду в природну ситуацію.
Постійно звертайтеся до неї на ім’я в різних природних ситуаціях, кличте її з іншої кімнати, на прогулянці і т.д.
Попросіть своїх рідних та знайомих якнайчастіше звертатися до дитини на ім’я. Обов’язково емоційно реагуйте на її відгук – усміхайтеся, хваліть.
