Когнітивні (пізнавальні) здібності дозволяють обробляти сенсорну інформацію, яку ми отримуємо. Вони синтезують у собі нашу здатність аналізувати, оцінювати, зберігати інформацію, пригадувати досвід, порівнювати й визначати дії. Вважається, що когнітивні навички частково вроджені, основна їх частина набувається. Якщо їх розвиток не відбувається природним чином, то формується когнітивна недостатність, і зменшується потенціал навчання, який важко коригується без спеціального та належного втручання. Когнітивні навички можна тренувати та покращувати за рахунок правильного навчання. Це діє й у випадку з учнями. Слабкі когнітивні навички можна підсилити, а нормальні когнітивні навички – покращити, тим самим полегшити та покращити продуктивність процесу навчання [2].
Дослідивши праці Джером Сеймур Брунера, видатного американського вченого, який вів освітню та наукову діяльність працюючи професором у Школі права Нью-Йоркського університету, та відкрив Центр когнітивних досліджень, можна зрозуміти, що розвиваючи когнітивні навички зі школи, діти опановують ментальні моделі дійсності у процесі навчання, вчяться орієнтуватися у поняттях, конструюють нові ідеї. Ці навички допомагають формувати власну думку та приймати рішення, що є важливим фактором сьогодення, сприяє розвитку кваліфікаційного працівника, якого вимагає час і суспільство [1]. Широку популярність Дж. Брунеру принесла опублікована в 1960 р книга «Процес навчання», яка була переведена на 17 мов. У його теорії навчання велика увага приділена мотиваційним і культурним факторам формування пізнавального інтересу дитини, структурування знань (класифікації і категоризації), різним режимам пред’явлення матеріалу (образному, вербальному, символічного), а також навчання послідовності дій при його освоєнні. Так як процес навчання розвивається поетапно і базується на вроджених здібностях дитини, то певні зусилля на заняттях сприяють покращенню навчання, а в подальшому житті підвищенню продуктивності. Розвиток нашого вміння навчатися проходить через стадії вдосконалення сенсорних і моторних навичок, потім когнітивних навичок і, нарешті, призводить до здатності засвоювати формальні інструкції. Недостатність на будь-якій зі стадій може призвести до проблем на залежних стадіях [1]. Джером Сеймур Брунер розробив дослідницьку методику формування штучних понять (“A Study of Thinking” (разом з J.J. Goodnow, G.A. Austin), 1956 рік). Рішуче висловився на користь того, що кожна дитина при адекватному підході до його навчання може опанувати будь-яким предметом, так як всі діти мають цікавість і бажанням навчитися вирішувати навчальні завдання, але через зіткнення із занадто склад-ними завданнями дуже скоро виникає неуспіх і з’являється почуття нудьги [5]. У процесі навчання протягом життя завдання людини стають складнішими і фактор сильних когнітивних навичок відіграє велику роль та до-помагає досягненню високих цілей.
Згідно досліджень Джером Сеймур Брунера був введений термін «соціальне сприйняття». Ці-лісний процес сприйняття він розглядав як заснований на трьох формах репрезентації навколишнього світу: в формі дій, в образній і мовній формі. Вчений обґрунтував теорію стосовно когнітивних навичок, в якій всі пізнавальні процеси трактуються як накладання категорій, що представляють собою правила об’єднання, на об’єкти або події. На основі проведених Брунером крос- культурних досліджень, було сформовано визначення інтелекту як результату засвоєння дитиною вироблених в даній культурі «підсилювачів» (як технічних, так і символічних) його рухових, сенсорних і розумових можливостей. Було виявлено також, що різні культури дають різні «підсилювачі». Підхід до формування понять підкреслює роль різних стратегій, які використовуються людиною при спробі визначити категорії, до яких культура відносить певні об’єкти. Більшість понять визначається рядом властивостей, які можуть бути як пов’язаними, так і альтернативними. Брунер показав, що формування альтернативних понять дається важче, ніж формування пов’язаних понять. Вчений вивчав дитячі ігри і вніс помітний вклад у модифікацію поглядів Ж. Піаже, який вважав, що в своєму розвитку дитина неминуче проходить відповідні етапи розвитку.
Брунер показав, якщо навчати дітей із застосуванням методик, що дозволяють їм розкрити свої знання, діти виявляють зданість до складних видів сприйняття і пізнання в більш ранньому віці [2]. Згідно Брунеру, головне для організації навчання – виявити стадію когнітивного розвитку дитини. Гадав, що вивчення мови полягає не стільки в оволодінні його граматичною будовою, скільки в прагненні ясно висловити свої бажання, домогтися практичної мети за допомогою слів. Брунер брав активну участь в підготовці ре-форми системи освіти в США. Як глава дослідницької групи Національної АН США працював над вдосконаленням методів викладання природничих і точних наук. Присвячена цій роботі книга Брунера “Процес навчання” (“The process of education”, 1960 рік) справила великий вплив на систему освіти в багатьох країнах та переведе-на на 19 мов. У ній Брунер, зокрема, стверджує, що «будь-яку людину в будь-якому віці можна навчити основам будь-якої науки, якщо знайти правильну форму викладання». Досліджував роль структури знань в навчанні (навчання вимагає не просто засвоєння фактів, а розуміння основних відносин в структурі предмета), готовність дитини до навчання, яку вважав піддається цілеспрямованому формуванню, розвивав ідею програми спіралі навчання як активного залучення дитини до культури. За Брунером, вчення – процес створення дитиною власного «культурного досвіду», який носить соціальний характер і обумовлений конкретним культурно-історичним контекстом. Ряд педагогічних ідей Брунера втілений в розробленому під його керівництвом міждисциплінарному шкільному курсі «Людина» [6].
Досліджуючи когнітивні методи навчання було виявлено, що серед існуючих можна виділи-ти наступні за ступенем їхнього впливу на розвиток когнітивних навичок суб’єкту. Наукові методи досліджень сприяють побудові аналогій та порівнянь. Важко опановуються середньо інтелектуальними людьми, які не розвивали навички протягом шкільних років навчання та мають прогалину в освіті.
Методи навчальних дисциплін мають за мету засвоєння конкретних предметів. Засвоюються без особливих зусиль на певному етапі навчання. Методи символічного бачення притаманні людям з розвинутим уявленням, які вміють спостерігати за предметами та позначити їх символами. Методи порівняння застосовується на основі порівняння різних зразків, які застосовуються у спілкуванні. Досить легко опановуються молодими людьми, студентами, здатними обробляти велику кількість інформації та знаходити схожість і відмінність між предметами, подіями.
Висновки і пропозиції. Згідно розвитку когнітивних навичок школярі, студенти мають можливість обробляти отриману інформацію, порівнювати та відокремлювати предмети, явища. Використовуючи когнітивні методи можуть вирішувати поставлені перед ними різної складності задачі, розвивати навички, отримувати впевненість в собі в різних видах діяльності.
Автор: Мірошниченко О.А. Запорізький державний медичний університет
