У зв’язку зі зростанням актуальності проблеми інтеграції дітей з тяжкими порушеннями мовлення у сучасному суспільстві на перший план виступають питання організації комплексної системи корекційно-виховної роботи. В сучасній корекційній педагогіці існує багато методик, спрямованих на подолання різних мовленнєвих порушень. У комплексній системі корекційно-виховної роботи з дітьми які мають тяжкі порушення мовлення широко використовується масаж, як загальний так і логопедичний.
Загальний масаж призначається лікарем-неврологом згідно діагнозу дитини. Лікар докладно знайомиться з анамнезом дитини, результатами лікування яке, проводилось раніше та ретельно обстежує дитину. Після цього він з урахуванням показань та протипоказань призначає масаж загальний або окремих частин тіла. В залежності від ураження лікар-невролог контролює стан дитини під час проведення курсу масажу і у випадках ускладнень відміняє його.
Диференційований логопедичний масаж – це частина комплексної медико-психолого-педагогічної роботи, направленої на корекцію різних мовленнєвих порушень. Масаж використовується у логопедичній роботі з дітьми з дизартрією, ринолалією, заїканням, алалією, афазією і порушеннями голосу. При всіх формах мовленнєвих порушень (особливо при дизартрії), масаж є необхідною умовою ефективності логопедичного впливу. Логопедичний масаж здійснює загальний позитивний вплив на організм в цілому, викликаючи благоприємні зміни в м‘язевий і нервових системах , що грають основну роль в мовно-руховому процесі. Під впливом масажу підвищується еластичність м‘язових волокон, сила і об‘єм їх скоротливої функції, дієздатність м‘язів.
Основні цілі логопедичного масажу:
- нормалізація тонусу м‘язів артикуляційного апарату (в більш тяжких випадках-зменшення
- ступеню прояву рухових порушень артикуляційної мускулатури); активізація тих груп м‘язів периферичного мовленнєвого апарату, в яких була недостатня
- скоротлива функція; стимуляція пропріоцептивних відчуттів;
- підготовка умов до формування вимовних, координованих рухів органів артикуляційного
- апарату; зменшення гіперсалівації;
- укріплення глоткового рефлексу;
- аферентація в мовленнєві зони кори головного мозку (для стимуляції мовленнєвого розвитку при
- затримці формування мовлення).
Сутність масажу складається з нанесення механічних подразнень у вигляді погладжування, пощипування, розтирання, розминання, поколочування і вібрації. При легкому, повільному погладжуванні знижується збудження масованих тканин, що здійснює заспокійливу і розслаблюючу дію. Енергійні і швидкі рухи при масажі підвищують подразнення масованих тканин, скорочують м‘язи.
Здійснювати логопедичний масаж мають право особи з вищою медичною та корекційною освітою, які володіють технікою масажу!
Логопедичний масаж виконується в області м‘язів голови, шиї, а також верхнього плечового поясу. Особливу увагу треба приділяти м’язам периферичного мовленнєвого апарату, до яких відносяться перш за все, м‘язи язика та губ, щік і м‘якого піднебіння. Саме ці м‘язи забезпечують мовленнєве продукування. Призначенню логопедичного масажу повинна передувати медична діагностика, що проводиться лікарем-неврологом і педіатром, щоб одержати дані про відсутність протипоказань до проведення масажу.
Джерело: Науковий часопис. Актуальні проблеми логопедії
Автор статті: Потапенко О.М. кандидат педагогічних наук, доцент.
